Коли говоримо про Христа Воскреслого, зразу на гадку спадає Великдень. І справді цей день ми згадуємо Воскресіння Ісуса Христа в минулому, єднаємось з Ним тут і тепер у молитві й Таїнстві Євхаристії та оживлюємо свою надію на те, що у майбутньому Його благодаттю і самі воскреснемо та ввійдемо у вічне щасливе життя з Богом.
Про особливість цього дня в календарі Церква нам уже задовго до нього активно нагадує і ще тривалий час наголошуватиме на ньому опісля. Взоруючись на нього, вона підбирає спеціальні теми для євангельських читань та літургійних текстів. Якщо ми щонеділі відвідуємо Божественну Літургію, то, чуючи в євангельській розповіді про Закхея, що милосердний Ісус не відкидає жодного розкаяного грішника, а «прийшов шукати і спасти те, що загинуло» (Лк 19,10), знаємо, що скоро Великий Піст, який, нагадуючи нашу власну гріховність перед лицем Божої доброти, готує нас до Воскресіння. Йому ще передуватимуть інші особливі неділі – про Митаря і Фарисея, про блудного сина, про Страшний суд та прощення, які з різних боків показуватимуть істину про нас, грішних, і люблячого Творця.
Якщо прийдемо ще й на недільну Утреню, то, починаючи від неділі про Митаря і Фарисея, тропарі нам нагадуватимуть: «Відчини мені двері покаяння, Життєдавче, – молиться зранку дух мій у святім твоїм храмі, бо вся моя тілесна храмина осквернена; але ти, Щедрий, очисти мене своєю ласкавою милістю». Правда? Правда! Бо «немає людини, що жила б і не згрішила». Або: «На стежки спасіння настав нас, Богородице, бо ми опоганили душу соромними гріхами і в лінощах прогайнували все життя наше. Тож
моліннями твоїми визволь нас від усякої нечистоти». Щоб не забували, що через покаянну дорогу Великого Посту до Воскреслого Христа нас провадить Богородиця.
Починаючи з неділі про блудного сина, ми чули піснеспів «На ріках Вавилонських», в якому у горі переселених до Вавилону юдеїв впізнаватимемо своє вигнання з Раю. Ці та інші тексти вже за кілька тижнів до початку Великого Посту навівають нам основне його посилання – покаяння та навернення. Його відкриває неділя Сиропусна, або прощення, або вигнання Адама з раю, який, як каже стихира Вечірні, «сидів навпроти раю і, ридаючи, свою наготу оплакував: горе мені, лукавою спокусою вмовленому, обманеному і від слави віддаленому!»
У такому стані більшою чи меншою мірою є кожен із нас тут, на землі. Шість тижнів Великого Посту нам про це нагадуватимуть і вказуватимуть на «милосердного лікаря душ» та лік, який Він застосовує, «очистивши нас зливою покаяння, постом і молінням» (зі стихир на «Господи, взиваю» Вечірні першого дня Посту). «Страдальна Мати», «Хрест на плечі…», «Під Хрест Твій встаю», які до Великого Посту жодного відношення не мають, будуть доречними опісля, коли протягом цілої Великої Седмиці, використовуючи їх та значно глибші тексти страсних богослужінь, роздумуватимемо про те, що уможливило наше примирення з Христом. «Спасительні Його страждання, животворящий хрест, триденне погребення» (з Анафори Божественної Літургії св. Василія Великого). І нарешті «з мертвих воскресення».
А з ним і радість. Яка лишень буває від зустрічі з Кимось найближчим, найріднішим і найдорожчим. Вона звучить у піснеспівах богослужінь Світлого Тижня. У кожного з героїв євангельських читань наступних після Воскресіння неділь буде своя неповторна зустріч з Воскреслим Ісусом. Яка розвіє сумніви Томи у другу, видобуде під каменем поховану надію мироносиць у третю, виправдає тривале чекання розслабленого при Витесді у четверту, дасть відчути себе любленою самарянці у п’яту, покаже велич Божих діл на сліпородженому у шосту. А богослужіння усього наступного після кожної з них тижня даватимуть детальні пояснення, як ця зустріч відбулася, і яке для нас, вірних, значення вона має.
Неповторною вона буде і в кожного з нас, якщо пам’ятатимемо, що Ісус Христос – Живий Бог, Який «смертю смерть подолав і тим, що в гробах, життя дарував», Особа, Яка прагне з нами зустрічі, спілкування, стосунків, сопричастя. Більше, ніж ми самі. Тож, головне, за метушнею передвеликодніх приготувань наших домівок та столів не розминутися з Ним. А зустрітися. І якщо ця зустріч буде справжньою, ми після неї вже не будемо такими, як раніше. Воскреслий Христос «обновить нас, засяє Своїм обличчям, і ми спасемося» (пор. Пс 80 (79)).
Василь КАЛИТА для ДивенСвіту